У сьомому столітті на території сучасної Великобританії існувало багато королівств, які часто між собою воювали. Коли король Нортумбрії Освальд повірив у Господа Ісуса, він запросив місіонера благовістити в його королівстві. До них прибув місіонер на ім’я Корман, однак він не досяг жодного успіху. Вважаючи англійців “впертими”, “варварськими” і байдужими до його проповідей, він розчарований повернувся додому.

“Я вважаю, – сказав Корману монах на ім’я Айдан, – що ти був занадто вимогливим до неосвічених слухачів”. Замість того, щоб давати їм “молоко простого вчення”, Корман навчав їх речам, які вони ще не могли осягнути. Отже, Айдан сам поїхав до Нортумбрії, зробив свою проповідь зрозумілою для місцевих мешканців, і тисячі з них повірили в Ісуса.

Свій підхід до місіонерства Айдан узяв із Послання апостола Павла до коринтян: “Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти” (1 Кор. 3:2). У Посланні до євреїв сказано, що перед тим, як очікувати від людей праведного життя, їм треба зрозуміти основи вчення про Ісуса, покаяння та хрещення (Євр. 5:13–6:2). А зрілість має прийти з часом (Євр. 5:14). Спочатку має бути молоко, а потім вже тверда страва.

Віра жителів Нортумбрії поширилася на весь регіон і за його межі. Проповідуючи Євангеліє, пам’ятаймо про стан, у якому перебувають люди.