Репортаж із Австралії містив “похмуру історію” про велику посуху, спеку і пожежу. В ньому розповідалося про жахливий рік із вкрай незначною кількістю опадів, що спричинило в країні великі пожежі. Риба загинула. Врожай був знищений. Усе це сталося через брак простого ресурсу, який ми часто сприймаємо за належне – води, яка нам усім потрібна для життя.

У книзі Вихід розповідається, як Ізраїль опинився в жахливій ситуації. Народ таборував посеред голої пустелі, і ми читаємо тривожні рядки: “І не було води пити народові” (Вих. 17:1). Народ боявся. У горлі пересихало. Вітер здіймав пісок. Діти просили пити. Наляканий народ “сварився… із Мойсеєм”, вимагаючи дати воду (в. 2). Втім, що міг зробити Мойсей? Він міг тільки звернутися до Бога.

І Бог дав Мойсею дивні настанови: “Візьми… палицю… вдариш у скелю, – і вийде із неї вода, і буде пити народ” (вв. 5-6). Отже, Мойсей вдарив у скелю, і з неї вийшла вода, якої було достатньо для всього народу та його худоби. Того дня Ізраїль зрозумів, що Бог його любить. Бог дав багато води.

Якщо ви відчуваєте посуху в житті або перебуваєте в життєвій пустелі, пам’ятайте, що Бог про це знає. Він поруч із вами. Якою б не була ваша потреба, нехай у Його великих водах ви віднайдете надію та відновлення.