Плем’я Кандас у Папуа-Новій Гвінеї радісно очікувало на прибуття Нових Завітів, надрукованих їхньою рідною мовою. Втім, щоб дістатися до їхнього селища, люди, які везли книги, мусили плисти океаном на маленьких човнах.

Що допомагало їм подорожувати цими глибокими водами? Так, навички в мореплавстві. Втім вони також знали Того, Хто створив цей океан. Господь є Той, Хто веде нас крізь бурхливі та найглибші води нашого життя.

Давид написав: “Куди я від Духа Твого піду?” (Пс. 138:7). “Якщо я на небо зійду, – то Ти там, або… спочину я на кінці моря, – то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!” (вв. 8-10).

Ці слова знаходять живий відгук у серцях людей з племені Кандас, які живуть в острівній країні, чиї тропічні береги, джунглі та скелясті гори названі “Останнім незвіданим місцем”. Втім усі віруючі знають, що для Бога жодна місцевість або проблема не є недосяжною. У 138-му Псалмі сказано: “Мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота – як світло!” (Пс. 138:12).

Бог промовляє до бурхливих вод: “Мовчи, перестань!”, і хвилі та вітер Йому підкорюються (Мр. 4:39). Отже, не бійтеся глибоких і бурхливих життєвих вод. Бог безпечно веде вас до берега.