Я був знайомий із фермером, який жив неподалік міста Ломета в штаті Техас. Його двоє онуків були моїми найкращими друзями. Ми всі разом із ним ходили по місту і спостерігали, як він купував необхідні речі та спілкувався зі знайомими йому людьми. Йому були відомі всі їхні імена та історії. Він зупинявся то тут, то там, аби спитати про здоров’я хворої дитини чи про вирішення проблем зі шлюбом, щоб підбадьорити людей. Він також міг процитувати біблійний вірш чи помолитися, якщо це було доречно. Я ніколи його не забуду. Він був особливий. Він нікому не нав’язував свою віру, однак, здавалося, що все одно лишав її слід.
Похилий фермер розповсюджував солодку “Христову запашність”, про яку казав апостол Павло (2 Кор. 2:15). Бог через нього поширював “запашність знання про [Христа]” (в. 14). Він уже з Богом на небі, однак його пахощі ще й досі відчуваються в Лометі.
Клайв Льюїс написав: “Звичайних людей не існує. Ви ніколи не розмовляли просто зі смертною людиною”. Інакше кажучи, кожен людський контакт має вічні наслідки. У нас кожного дня є можливості впливати на життя оточуючих людей через тихе свідоцтво вірного і лагідного життя або через підбадьорення для змученої душі. Не треба недооцінювати вплив, який справляє на інших благочестиве життя.
