Закхей був самотній. Ідучи по міських вулицях, він відчував на собі ворожі погляди. Але одного разу його життя разючим чином змінилося. Климент Олександрійський, один із отців церкви, пише, що він став видатним християнським служителем і пресвітером громади в Кесарії. Так-так, той самий Закхей, начальник митарів, який виліз на фігове дерево, щоб побачити Ісуса (Лк. 19:1-10).
Що спонукало його залізти на дерево? Митників вважали зрадниками, тому що вони оббирали власний народ на догоду римлянам. Однак Ісус приймав і митників. Можливо, Закхей розмірковував, чи прийме його Ісус. Будучи маленького зросту, він не міг побачити Ісуса в натовпі (в. 3). Тому він виліз на дерево, аби Його побачити.
Господь Ісус також шукав Закхея. Дійшовши до дерева, де той сидів, Христос поглянув на нього і сказав: “Закхею, – зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!” (в. 5). Господь вважав, що обов’язково потрібно зайти в дім цього чоловіка. Лише уявіть! Спаситель світу хотів провести час із тим, кого відкинуло суспільство!
Яку б ми не відчували потребу в позитивних змінах – в серці, відносинах або способі життя, – подібно Закхею, ми можемо сподіватися: якщо звернемося до Ісуса, Він ніколи не відвернеться. Господь може відновити зруйноване, повернути втрачене і надати нашому життю новий сенс і мету.
