У 2010 році Джеймс Уорд, засновник блогу “Мені подобаються нудні речі”, започаткував конференцію під назвою “Нудна конференція”. Це одноденне святкування всього звичайного та недооціненого. Спікери конференції висвітлювали беззмістовні теми, наприклад, розповідали про чхання, про звуки від торгових автоматів та про струменеві принтери 1999 року. Уорд розумів, що теми можуть бути нудними, однак спікери мали зробити розповідь про звичайні речі цікавою, значимою і навіть веселою.

Декілька тисячоліть тому Соломон, наймудріший із царів, розпочав власний пошук радості в марнотних і звичайних речах. Він провадив різну діяльність, купував худобу, накопичував багатство, наймав співаків і споруджував будівлі (Екл. 2:4-9). Деякі з його справ були важливі, деякі – ні. Зрештою, у прагненні віднайти значення цар виявив, що все було марнотою (в. 11). Водночас він усвідомив, що знаходив радість у звичайних речах лише тоді, коли не забував про Бога і поклонявся Йому (Екл. 12:1-7).

Якщо ми опинились у вихорі марноти, започаткуймо власну щоденну міні-конференцію, пам’ятаючи “свого Творця” (в. 1), Бога, Який сповнює значенням навіть звичайні речі. Пам’ятаючи Бога і поклоняючись Йому, ми віднайдемо диво в повсякденному, вдячність у звичайному і радість у марнотному.