Спекотна і волога літня погода трималася впродовж усього тижня нашої конференції, тому ми дуже зраділи, коли останнього дня ми нарешті відчули прохолоду. Дякуючи за погодні зміни і за дивовижну Божу працю, сотні голосів в унісон славили Господа, присвячуючи Йому свої серця, душі, тіла і думки. Минуло вже десятки років, однак той день ще й досі нагадує мені про диво і радість від славослів’я Господа.
Цар Давид знав, що таке щире поклоніння Богу. Коли до Єрусалима прибув ковчег заповіту, який символізував Божу присутність, Давид від радощів почав скакати і святкувати цю подію (1 Хр. 15:29). Хоча його дружина Мелхола, побачивши це, “зневажила його в своєму серці” (в. 29), Давид не дозволив її критицизму віднадити себе від поклоніння єдиному істинному Богу. Давид хотів віддати всю можливу подяку Творцеві, що вибрав його бути вождем народу (див. 2 Сам. 6:21-22).
У цей день Давид “дав уперше псалма на подяку Господеві через Асафа та братів його: «Дякуйте Господу, кличте Ім’я Його, серед народів звіщайте про вчинки Його! Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!»” (1 Хр. 16:7-9). Отже, цілковито віддаймося поклонінню Богу, висловлюючи Йому свою хвалу і захоплення.
