У 2019 році Кеп Дешвуд і його чудовий чорний лабрадор Чела зробили дещо неймовірне. Упродовж 365 днів вони щодня сходили на гірську вершину.

У Дешвуда зворушлива життєва історія. У шістнадцятирічному віці він залишив дім, пояснюючи це просто: “Погане сімейне життя”. Рани минулого спонукали його шукати зцілення. Дешвуд каже: “Іноді, розчаровуючись у людях, ви звертаєтесь до чогось іншого”. Для нього значною частиною “чогось іншого” стало сходження на гори і безумовна любов його чорного лабрадора.

Сильна любов до тварин, як у мене, здебільшого пояснюється безумовною любов’ю, яку до нас виявляють самі тварини і яку важко знайти в стосунках з людьми. Водночас безумовна любов тварин вказує на ще більшу і незмінну любов Бога, яку Він виявляє до всього всесвіту.

У Псалмі 142, як і в багатьох інших молитвах псалмоспівця Давида, говориться, що в часи цілковитої самотності його підтримувала віра в незмінне Боже “милосердя” (в. 12). Постійне перебування з Богом допомагало йому вірити, що Господь об’явить “вранці Своє милосердя” і повідомить йому про дорогу, якою він має ходити (в. 8).

Достатньо лише надії, щоб знову повірити і довіритись Божому проводу (в. 8).