І ось нарешті вона отримала шанс відвідати церкву. Всередині вона зайшла в печеру. Вузький простір освітлювався свічками і лампадами, а на мармуровій підлозі виднілася чотирнадцятикутна срібна зірка. Письменниця Енні Діллард була в Храмі Різдва Христового, у місці, де, згідно з традицією, народився Ісус Христос. Однак вона була дещо розчарована, бо усвідомлювала, що Бог значно більший за цю цятку.
Втім, подібні місця завжди відігравали важливу роль у наших історіях віри. Інше подібне місце згадане в розмові між Ісусом і самарянкою. То була гора, на якій її “отці… вклонялися Богу” (Ів. 4:20), тобто гора Ґарізім (див. Повт. 11:29). Для самарян ця гора була священною і вони протиставляли її Єрусалиму, де, за твердженням юдеїв, відбувалося справжнє поклоніння (в. 20). Натомість Господь Ісус сказав, що настав час, “коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді” (в. 23). Самарянка висловила свою віру в Месію, однак не усвідомила, що вже розмовляла з Ним. Тоді “промовляє до неї Ісус: «Це Я, що розмовляю з тобою»” (в. 26).
Бог не обмежений жодною горою чи якимсь іншим місцем. Він присутній з нами всюди. Істинним паломництвом є наш щоденний прихід до Його престолу благодаті, де ми сміливо називаємо Його своїм Отцем, і Він завжди вислуховує нас.
