Нещодавно помер батько мого друга. Коли він захворів, його стан почав стрімко погіршуватися, і за лічені дні він помер. У мого друга завжди були тісні стосунки з батьком, втім все одно ще було багато непоставлених запитань, незнайдених відповідей і непроведених розмов. Так багато ще не сказано, а його батько вже пішов у вічність. Мій друг – дипломований психолог. Він знає, як допомагати людям у скорботі, як допомагати іншим проходити крізь ці бурхливі води. Втім мені він сказав: “Інколи мені просто треба почути голос батька, запевнення в його любові. Це завжди мало для мене велике значення”.
Важливою подією на початку земного служіння Ісуса Христа було Його хрещення у водах Йордану. Хоча Іван Хреститель і намагався цьому завадити, Господь Ісус наполіг на необхідності хрещення, аби Він міг ототожнитися з людством: “Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду” (Мт. 3:15). Отже, Іван зробив так, як йому сказав Ісус. І тоді відбулося те, що засвідчило Івану Хрестителю і народу ідентичність Ісуса, а також, імовірно, глибоко торкнулося серця Самого Ісуса. Голос Отця запевнив Сина: “Це Син Мій Улюблений!” (в. 17).
Той самий голос у наших серцях запевняє віруючих у Божій великій любові до нас (1 Ів. 3:1).
