На початку двадцятого століття італійський поет Філіппо Марінетті став засновником футуризму – мистецького руху, який відкидав минуле, висміював традиційні уявлення про красу, а натомість вихваляв технічний прогрес. У 1909 році Марінетті написав свій “Маніфест футуризму ”, в якому він оголосив “зневагу до жінок”, вихваляв “удар кулаком” і твердив: “Ми хочемо прославляти війну”. Маніфест завершується словами: “Перебуваючи на вершині світу, ми знову кидаємо зухвалий виклик зіркам!”
Через п’ять років після маніфесту Марінетті розпочалася війна. Перша світова війна не принесла слави. Марінетті сам помер у 1944 році. А зірки й досі сяють на небі.
Цар Давид також поетично писав про зірки, але з цілковито іншим поглядом: “Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, – то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?” (Пс. 8:4-5). Питання Давида – це не прояв невіри, а прояв дивовижного смирення. Він знав, що Господь, Який створив цей безмежний всесвіт, справді піклується про нас. Бог помічає кожен аспект нашого життя: добро, зло, смирення, зухвалість і навіть абсурд.
Безглуздо кидати виклик зіркам. Адже вони спонукають нас прославляти Творця.
