Одного вечора 1964 року на Алясці стався катастрофічний землетрус магнітудою 9,2 балів. Усього за чотири хвилини цілі квартали міста перетворилися на руїни. Тієї ночі на місці події перебувала репортер Джині Чанс, яка з мікрофоном у руці передавала новини наляканим людям, що сиділи біля своїх радіоприймачів. Слухаючи репортера, чоловік почув, що його дружина жива; убиті горем родини дізналися, що з їхніми синами, які перебували в подорожі, все добре; ще одне подружжя почуло, що їхні діти знайшлися. По радіо знову й знову звучала добра звістка. То була велика радість посеред руїн.
Щось подібне, ймовірно, відчував Ізраїль, почувши звістку від пророка Ісаї: “Господь помазав Мене благовістити сумирним” (Іс. 61:1). Дивлячись на своє зруйноване життя та похмуре майбутнє, народ почув голос пророка Ісаї з доброю звісткою в ту мить, коли здавалося, що все втрачено. Бог планував “перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу… [відбудувати] спустошення давні і [відновити] міста поруйновані” (вв. 1, 4). Посеред жахіття народ почув Божу обнадійливу обітницю – добру звістку.
Сьогодні Божа добра звістка звучить через Господа Ісуса Христа. Саме це означає слово Євангеліє. Він звіщає добру звістку посеред наших страхів, болю та невдач. І наше страждання змінюється на радість.
