Коли Джен була підлітком, її вчителька в недільній школі вирішила навчити учнів благовістити. Для цього вони повинні були запам’ятати певний перелік віршів і алгоритм, як звіщати Євангеліє. Із хвилюванням в серці Джен разом із подругою спробувала перевірити цей метод на іншій подрузі. Вона весь час боялася забути важливий вірш або крок. Джен вже не пам’ятає, “чи завершився той вечір наверненням, однак припускає, що ні”. Здавалося, що в цьому підході до євангелізації більше уваги приділялось дотриманню алгоритму, а не наверненню людини.
Тепер, вже роками пізніше, Джен та її чоловік намагаються більш прийнятним способом навчати своїх дітей, як любити Бога і ділитися своєю вірою. Вони розуміють, що дітей важливо навчати істинам про Бога, про Біблію і про особисті стосунки з Ісусом. Однак вони роблять це своїм щоденним прикладом любові до Бога і до Святого Письма. Вони показують, що означає бути “світлом для світу” (Мт. 5:14). Джен каже: “Ми не зможемо передати слова життя іншим людям, якщо ці слова не стануть частиною нас самих”.
Нам не потрібен алгоритм, щоб привести людей до Ісуса. Для цього нам потрібно, перш за все, аби в нас сяяла любов до Бога. Якщо ми живемо в Його любові і розповідаємо про неї іншим, Бог спонукатиме інших пізнавати Його також.
