Людмила, вдова вісімдесяти двох років, оголосила свій дім у Чеській Республіці “Посольством Царства Небесного”, сказавши: “Мій дім є відображенням Царства Христа”. Вона з радістю приймає незнайомців і друзів, які страждають і потребують люблячої гостинності, та іноді надає їм їжу і місце для нічлігу, завжди виявляючи співчутливий і молитовний дух. Покладаючись на спонуку Святого Духа в допомозі її відвідувачам, вона радіє Божим відповідям на їхні молитви.
Людмила служить Ісусу, відкриваючи свою домівку та серце для інших, на відміну від відомого релігійного лідера, у чий дім Ісус прийшов суботнього дня. Ісус сказав цьому вчителю закону, що він має приймати в себе вдома “убогих, калік, кривих та сліпих”, які не зможуть йому віддячити (Лк. 14:13). Слова Ісуса натякають, що фарисей запросив Його через гордість (в. 12). Людмила ж запрошує людей до свого дому, аби бути “інструментом Божої любові і мудрості”.
Смиренне служіння іншим є одним із способів бути “представниками Небесного Царства”, як каже Людмила. Незалежно від того, можемо чи не можемо ми надати притулок для незнайомців, ми точно можемо поставити потреби інших людей вище за власні. Як ми сьогодні будемо відображати Боже Царство у власному житті?
