У сільській амішській культурі будівництво амбару – це суспільна подія. Якщо б фермер зі своєю родиною самостійно вів будівництво, на це б знадобилося декілька місяців. Однак амбари споруджують усією громадою, що значно прискорює роботу. Усі необхідні матеріали готують заздалегідь. Потім у визначений день збирається вся громада амішів, розподіляє завдання і разом будує амбар (інколи навіть за один день).

Цей приклад добре відображає Боже бачення стосовно церкви і нашої ролі в ній. У Біблії сказано: “І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!” (1 Кор. 12:27). Бог кожного з нас по-різному спорядив для праці і розподілив між нами завдання, аби ми виконували свою частину в “будуванні” всього “тіла” (Еф. 4:16). Будучи частиною громади, ми покликані носити “тягарі один одного” (Гал. 6:2).

Втім дуже часто ми залишаємося зі своїми проблемами на самоті, приховуємо від інших свої потреби, прагнучи самостійно впоратися з ними. Ми також часто не підставляємо плече допомоги іншим у їхніх потребах. Однак Бог хоче, щоб ми взаємодіяли. Він знає, що відбуваються чудові речі, якщо ми звертаємося до інших по допомогу і молимося за потреби інших людей.

Лише у взаємодії, як у будівництві амбару, ми можемо відчути те, що Бог має для нас, і зможемо виконати Його дивовижний план для нашого життя.