Чотирирічний онук усівся мені на коліна і погладив мою лису голову, уважно її розглядаючи. “Дідусю, – запитав він, – що сталося з твоїм волоссям?” “Ох, – розсміявся я, – з роками я його втратив”. Онук замисленно подивився і промовив: “Це дуже погано. Я поділюся з тобою своїм волоссям”.

У відповідь я посміхнувся і обійняв його. Розмірковуючи про його любов до мене, я замислився про Божу самовіддану і щедру любов.

Г. К. Честертон писав: “Ми згрішили і постаріли, а наш Отець молодший за нас”. Говорячи це, він мав на увазі, що “Старий днями” (Дан. 7:9) не заплямований гріхом, Він вічний і виявляє до нас неймовірну любов, яка ніколи не зникає і не марніє. Бог готовий і здатний виконати обітницю, яку Він дав Своєму народу в Книзі пророка Ісаї: “Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити” (Іс. 46:4).

Через п’ять віршів Він пояснює: “Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я” (в. 9). Великий “Сущий” (Вих. 3:14) настільки нас любить, що пішов на хресну смерть, аби взяти на Себе наслідки наших гріхів, щоб ми змогли до Нього звернутися, звільнитися від тягаря і вічно із вдячністю Його прославляти!