Генерал Чарльз Гордон (1833–1885) служив королеві Вікторії в Китаї та в інших місцях. Однак коли він жив в Англії, то жертвував 90 відсотків свого доходу. Почувши про голод в Ланкаширі, він зіскріб напис із золотої медалі, яку отримав від світового лідера, і відправив її на північ, сказавши, аби її розплавили і за отримані гроші купили їжу для бідних. Того дня він записав у щоденнику: “Останню земну річ, яку я цінував, я віддав Господу Ісусу”.
Рівень щедрості генерала Гордона може здаватися недосяжним для нас, однак Бог завжди закликав Свій народ турбуватися про потреби нужденних. У деяких законах, даних через Мойсея, Бог повелів народу не жати на краях полів і не збирати увесь врожай. Натомість під час збору врожаю винограду треба було вчинити так: “Виноградника свого не вибереш до решти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, – для вбогого та для приходька позостав їх” (Лев. 19:10). Бог хотів, аби народ знав про потреби нужденних і забезпечував їх.
Наскільки б щедрими ми не були, ми все одно можемо просити Бога посилити в нас бажання допомагати іншим і шукати Його мудрості, як це робити. Йому подобається допомагати нам виявляти Його любов до інших людей.
