Одна жіноча молитовна група в моїй країні щомісяця призначає час для молитви за Гану та інші африканські країни. Коли в цих жінок запитали, чому вони так ревно моляться за ці нації, їхній керівник Гіфті Дадзі зауважила: “Озирніться навколо. Послухайте радіо. Подивіться телевізор. Цілі народи страждають. Війни, хвороби, катаклізми, насильство – все це загрожує затьмарити Божу любов до людства, Його рясні благословіння, які Він нам дарує. Ми віримо, що Богу не байдуже те, що відбувається з націями. Він втручається в їхнє життя. Ми славимо Бога за Його благословіння і слізно благаємо Його про втручання”.
Біблія відкриває нам, що Бог дійсно втручається у справи народів (2 Хр. 7:14). І коли Господь це робить, то зазвичай використовує простих людей. Більшість із нас навряд чи стануть відомими місіонерами, але ми можемо робити свій внесок, дбаючи про мир та правду, що підносять будь-яку націю (Пр. 14:34). І робити це в першу чергу ми можемо через молитву. Апостол Павло писав: “Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості” (1 Тим. 2:1-2).
Як псалміст спонукав ізраїльтян бажати миру для Єрусалима, так і ми можемо молитись за мир та зцілення націй (Пс. 121:6).
