Глен щоранку купує каву в найближчому придорожньому кафе. А ще він щоранку оплачує замовлення людини в машині, що стоїть у черзі за ним, і просить касира побажати цій людині гарного дня. У Глена немає жодного зв’язку з людьми, замовлення яких він оплачує. Йому невідома їхня реакція. Він просто вірить, що цей невеликий жест – це “найменше, що він може зробити”. Втім одного разу Глен дізнався про вплив своїх учинків, прочитавши анонімний лист редактору місцевої газети. У листі було сказано, що 18 липня 2017 року його прояв доброти спонукав людину відмінити задум покінчити життя самогубством, яке та людина планувала вчинити того дня.

Глен щоденно робить приємне людям, не отримуючи за це жодної похвали. Лише цей єдиний випадок, про який він дізнався, вказав на вплив, який справляють його невеликі дарунки. Господь Ісус навчав: “Хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя” (Мт. 6:3). Інакше кажучи, Він закликає нас давати, не очікуючи визнання, як це робить Глен.

Якщо ми даємо через любов до Бога і не прагнемо отримати похвалу від інших людей, можна бути певними, що Він використає наші дари, великі чи маленькі, для задоволення потреб тих, хто їх отримує.