“Зроби її своєю, друже!”
Одинадцятого червня 2002 року в Америці розпочався новий конкурс вокалістів. Щотижня учасники виконували свої версії популярних пісень, а глядачі голосували за тих, кого хотіли бачити в наступному турі.
Калюжі сонячного світла
Був теплий літній день. Я і моя чотирирічна внучка Моллі вирішили перепочити після гри з м’ячем. Ми сіли на ґанку і почали пити воду, як раптом Моллі, подивившись на подвір’я, сказала: “Подивись на ці калюжі сонячного світла”. Крізь зелене листя пробивалося сонячне світло і утворювало світлі плями в затінених місцях.
Божий супровід
Моїм першим трудовим досвідом у студентські роки була робота в магазині жіночого одягу, в якому жінки-охоронці, одягнені як звичайні покупці, слідкували за жінками, які викликали підозру, що вони можуть щось украсти. Певні люди викликали недовіру у власників магазину, а на тих, хто не сприймався за потенційну загрозу, ніхто не звертав жодної уваги. За мною самою в інших магазинах іноді слідкували. Я й досі розпізнаю цю тактику дій. Цікавий досвід.
Коли співає весь світ
У 1970-х роках пісня з одного рекламного ролика надихнула ціле покоління. Пісню “Реальна річ”, взяту за основу для рекламної кампанії Coca Cola, зрештою, переспівала британська група, і вона одразу злетіла на вершини музичних чартів у всьому світі. Однак багато людей ніколи не забудуть оригінальну телевізійну версію, коли цю пісню співала група молодих людей, стоячи на вершині пагорба за межами Риму. Яким би дивним не було це відео, образи бджіл та фруктових дерев перекликаються з бажанням автора пісні навчити світ щиро і з любов’ю співати цю радісну пісню.
Ключі
У своїй книзі “Стан людини” Томас Кітінг розповідає про те, як учитель, загубивши ключі від дому, починає шукати їх у траві. Побачивши це, учні приєдналися до пошуків, втім безуспішно. Зрештою, “один з найрозумніших учнів” запитав: “Учителю, чи є у вас хоч якісь думки про те, де б ви могли загубити ключі?” Учитель відповів: “Звичайно. Я загубив їх у будинку”. Тоді учні з подивом вигукнули: “Чому ж ми їх шукаємо тут?” “А хіба незрозуміло? Тут більше світла!”
Бог у саду
Багато років тому Джоні Мітчелл написала пісню “Вудсток”, у якій говориться, що людство потрапило в пастку, уклавши угоду з дияволом. Спонукаючи слухачів прагнути до простого і мирного існування, вона співала про повернення до “саду”. Мітчелл говорила від імені покоління, яке прагнуло розуміти мету та значення життя.
Подорожуючи без тягаря
Чоловік на ім’я Джеймс розпочав пригодницьку вело-подорож довжиною у дві тисячі кілометрів від Сіетла, штат Вашингтон, до Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Мій друг зустрів відважного велосипедиста біля скель Біг Сура, на відстані півтори тисячі кілометрів від початкової точки подорожі. Дізнавшись, що хтось нещодавно поцупив у Джеймса речі для кемпінгу, мій друг запропонував йому свою ковдру та свій светр, однак Джеймс відмовився. Він сказав, що, по-перше, прямує на південь, де тепліше, а по-друге, йому час починати скидати баласт. Чим ближче він до кінця подорожі, тим більше втомлюється, тому потрібно знижувати вагу вантажу.
