Чоловік на ім’я Джеймс розпочав пригодницьку вело-подорож довжиною у дві тисячі кілометрів від Сіетла, штат Вашингтон, до Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Мій друг зустрів відважного велосипедиста біля скель Біг Сура, на відстані півтори тисячі кілометрів від початкової точки подорожі. Дізнавшись, що хтось нещодавно поцупив у Джеймса речі для кемпінгу, мій друг запропонував йому свою ковдру та свій светр, однак Джеймс відмовився. Він сказав, що, по-перше, прямує на південь, де тепліше, а по-друге, йому час починати скидати баласт. Чим ближче він до кінця подорожі, тим більше втомлюється, тому потрібно знижувати вагу вантажу.

Джеймс надає розумне пояснення, і воно відображає думку автора Послання до євреїв, який казав, що, ідучи по життю, нам потрібно скинути “всякий тягар та гріх, що обплутує нас” (Євр. 12:1). Нам треба подорожувати без зайвого тягаря.

У цьому забігу нам, віруючим в Ісуса Христа, варто запастись “терпеливістю” (в. 1). Щоб рухатися далі, нам треба позбавитись тягаря непрощення, дріб’язковості та інших гріхів, які нам заважають.

Без допомоги Ісуса ми не зможемо скинути тягар і успішно завершити свій забіг. Дивіться на “Начальника й Виконавця віри… щоб не знемоглись, і не впали на душах своїх” (вв. 2-3).