У листопаді 1742 року в англійському місті Стаффордшір піднявся бунт проти євангельського послання, яке проповідував Чарльз Веслі. Людям здавалося, що Чарльз і його брат Джон змінювали усталені церковні традиції, і для багатьох мешканців міста це було занадто.

Коли Джон Веслі почув про бунт, він поспішив на допомогу своєму брату. Невдовзі неконтрольований натовп оточив місце, де знаходився Джон. Той у відповідь відважно підійшов до лідерів розлюченої юрби і настільки лагідно з ними розмовляв, що їхній гнів поступово вщух.

Лагідність, виявлена Джоном Веслі, заспокійливо вплинула на потенційно небезпечний натовп. Однак ця лагідність у його серці виникла не якимось природним чином, а завдяки Спасителю, за Яким він слідував. Господь Ісус сказав: “Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм” (Мт. 11:29). Саме в контексті цього ярма апостол Павло закликав жити “зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного” (Еф. 4:2).

Нашій людській природі не властива така лагідність, однак вона можлива завдяки плоду Духа, який нас вирізняє і допомагає виступати проти ворожого світу. Виявляючи лагідність, ми виконуємо слова Павла: “Ваша лагідність хай буде відома всім людям” (Фил. 4:5).