У нас вдома на стіні роками висів декоративний церемоніальний лук і колчан. Я унаслідував його від батька, який придбав цей сувенір, коли ще був місіонером у Гані.
Якось нас відвідав наш ганський друг. Побачивши лук, він дещо дивно на нас подивився і, показавши на маленький предмет, прив’язаний до лука, сказав: “Це – фетиш, магічний амулет. Я знаю, що він не має сили, однак я не тримав би таке в себе вдома”. Ми одразу зняли цей амулет і викинули його. Ми не хотіли, аби в нашому домі щось вказувало на поклоніння чомусь іншому, крім Бога.
Юдейський цар Йосія мало знав про Божі очікування від Свого народу. Коли первосвященик знайшов у занедбаному храмі Книгу Закону (2 Цар. 22:8), Йосія захотів послухати, що в ній написано. Тільки-но дізнавшись, що Бог сказав стосовно ідолопоклонства, цар одразу почав впроваджувати в Юдеї радикальні зміни у відповідності з Божим законом. Ті заходи були значно радикальніші, ніж просто зняти з лука амулет (див. 2 Цар. 23:3-7).
Сучасні віруючі мають набагато більше, ніж мав цар Йосія. У нас є всі книги Біблії. У нас є стосунки з іншими віруючими. У нас є Святий Дух, Який дає розуміння всіх речей, які б ми без Нього не зрозуміли.
