У своїй книзі “Стан людини” Томас Кітінг розповідає про те, як учитель, загубивши ключі від дому, починає шукати їх у траві. Побачивши це, учні приєдналися до пошуків, втім безуспішно. Зрештою, “один з найрозумніших учнів” запитав: “Учителю, чи є у вас хоч якісь думки про те, де б ви могли загубити ключі?” Учитель відповів: “Звичайно. Я загубив їх у будинку”. Тоді учні з подивом вигукнули: “Чому ж ми їх шукаємо тут?” “А хіба незрозуміло? Тут більше світла!”
Ми загубили ключі від “близькості з Богом, ключі від відчуття Божої люблячої присутності, – робить висновок Кітінг. – Без цього ніщо не працює, а з цим працює майже все”.
Як легко забути, що в Бога завжди є ключі до наших найглибших бажань. Бог поруч і завжди готовий надати нам справжній спокій, якщо тільки ми готові припинити пошуки в хибних місцях. В одинадцятому розділі Євангелія від Матвія говориться, як Ісус Христос прославляє Отця за те, що Він відкрив Свої шляхи не “премудрим і розумним”, а “немовлятам” (в. 25). Далі Він закликає “усіх струджених та обтяжених” (в. 28) прийти до Нього і віднайти спокій.
Ми можемо знайти справжній спокій, якщо будемо пізнавати шляхи свого Вчителя, Який “тихий і серцем покірливий” (в. 29). Бог поруч, Він готовий прийняти нас до Себе.
