Був полудень, однак сонця не було видно. “Чорний день” у Новій Англії почався ранком 19 травня 1780 року і тривав декілька годин. Причина такої сюрреалістичної темряви, ймовірно, була пов’язана з густою димовою завісою через величезні лісові пожежі в Канаді. Втім багато людей думали, що то настав судний день.
Тривало засідання урядової ради штату Коннектикут, і коли пролунала пропозиція закрити засідання через темряву, Авраам Дейвенпорт відповів: “Я проти того, щоб закривати засідання. Судний день або настав, або ні. Якщо ні, тоді немає жодних підстав для закриття засідання; якщо ж він справді настав, тоді я хочу бути знайденим при виконанні своїх обов’язків. Я вважаю, що нам варто принести свічки”.
Бажання Дейвенпорта вірно виконувати працю, яку йому довірив Бог, навіть у день повернення Ісуса, нагадує про Його слова: “Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані! І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому. Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони!” (Лк. 12:35-37).
Служити Спасителю завжди добре, і вдень, і вночі. Навіть попри темряву Його обітниці незмінні для всіх, хто на Нього надіється. Нехай наше світло “світить перед людьми, щоб вони бачили” Бога, любили Його і служили Йому (Мт. 5:16).
