Складаючи некролог для своєї матері, мені здавалось, що слово “померла” було занадто остаточним, враховуючи мою надію на наше обіцяне возз’єднання в небесах. Отже, я написала: “Її радо обійняв Ісус”. Однак все одно я іноді засмучуюсь, переглядаючи останні родинні фотографії, зроблені вже без моєї матері. Втім нещодавно я дізналась про художника, який створює родинні портрети, додаючи до цих картин тих, кого вже з нами немає. Він їх малює на основі попередніх фотографій. За допомогою свого пензля художник відтворює Божу обітницю небесного возз’єднання. Зі сльозами вдячності я подумала про те, що можу знову побачити поруч із собою усміхнену маму.
Апостол Павло підтверджує, що віруючі в Ісуса не повинні сумувати, “як… інші, що надії не мають” (1 Сол. 4:13). “Коли-бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним” (в. 14). Говорячи про другий прихід Ісуса, Павло каже, що всі віруючі возз’єднаються з Ним (в. 17).
Божа обітниця небесного возз’єднання може нас утішити, коли ми оплакуємо втрату близьких людей, які вірили в Ісуса Христа. Наше обіцяне майбутнє з воскреслим Царем дає нам надію при переході у вічність під час Його повернення або в день, коли Він покличе нас додому.
