“Скажи всю правду, однак потроху”, – написала поетеса Емілі Дікінсон, кажучи, що Божа істина і слава “занадто яскраві”, щоб вразливі люди змогли їх одразу зрозуміти чи осягнути. Тому для нас краще отримувати Божу благодать та істину “потроху”, лагідно та опосередковано. Бо “Істина має осявати поступово, інакше кожна людина осліпне”.
Апостол Павло висловив схожу думку в Посланні до ефесян, коли закликав віруючих діяти “зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного” (Еф. 4:2). Він пояснив, що основою для прояву лагідності та благодаті в стосунках між віруючими є лагідне ставлення Христа до нас. Через Своє втілення (вв. 9-10) Господь Ісус відкрив Себе лагідним способом, аби люди змогли Йому повірити і прийняти Його.
Він продовжує Себе відкривати лагідними і люблячими способами, обдаровуючи і зміцнюючи Свій народ, аби той продовжував зростати і досягати зрілості, “щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти” (вв. 12-13). Продовжуючи зростати, ми стаємо менш вразливими в пошуку надії (в. 14) та більш впевненими в наслідуванні прикладу лагідної любові Ісуса (вв. 15-16).
