Коли моїй подрузі Дженіс запропонували взяти на себе керівництво відділом на роботі, на якій вона працювала лише декілька років, вона почувалася приголомшеною. Молячись, вона відчувала, що Бог спонукав її погодитись, але все одно боялася, що може не впоратись із обов’язками. “Як я можу керувати, маючи такий малий досвід? – питала вона в Бога. – Чому Ти привів мене сюди, якщо я, ймовірно, зазнаю невдачі?”
Пізніше Дженіс прочитала в Біблії про Божий заклик до Аврама і звернула увагу, що Аврам повинен був “вийти… до Краю, який [Бог йому] покаже… І відправивсь Аврам” (Бут. 12:1, 4). То був радикальний крок, тому що ніхто у стародавньому світі таке б не вчинив. Однак Бог закликав Аврама довіряти Йому, залишивши позаду усе, що йому було знайоме, а Бог, зі Свого боку, зробить решту. Ідентичність? Ти станеш великим народом. Забезпечення? Я благословлю тебе. Репутація? Велике ім’я. Мета? Ти станеш благословінням для всіх людей на землі. Так, на своєму шляху він припустився декількох суттєвих помилок, однак “вірою Авраам… послухався та й пішов, не відаючи, куди йде” (Євр. 11:8).
Від цього усвідомлення Дженіс полегшало на душі. “Мені не треба хвилюватися стосовно успіху в моїй роботі, – казала вона мені пізніше. – Мені треба лише вірити, що Бог допоможе мені”. Отож, покладаймося на Нього всім своїм життям.
