Коли місіс Гленда ввійшла до церковної зали, її радісний настрій наповнив усе приміщення. Ця жінка щойно відновилась після складної медичної процедури. Коли вона підійшла до мене для нашого звичного привітання після богослужіння, я подякувала Богу за весь той час, що вона плакала зі мною, лагідно виправляла мене і підбадьорювала. Вона навіть просила в мене вибачення, якщо їй здавалося, що образила мої почуття. У яких би обставинах я не перебувала, вона завжди закликає мене чесно ділитися з нею всіма моїми хвилюваннями і нагадує, що в нас є багато причин, щоб славити Бога.

Мама Гленда, як я її називаю, ніжно обійняла мене і сказала: “Привіт, крихітко”. Ми трохи поспілкувалися і разом помолились. Потім вона пішла, щось наспівуючи, як завжди, щоб благословити ще когось.

У Псалмі 63 Давид сміливо звернувся до Бога зі своїми скаргами та хвилюваннями (в. 2). Він висловив своє розчарування тим нечестям, яке бачив навколо себе (вв. 3-7). Він не втратив віру в Божу силу та в надійність Його обітниць (вв. 8-10). Давид знав, що одного дня “праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді” (в. 11).

Чекаючи на повернення Ісуса Христа, ми будемо зазнавати труднощів. Однак причини для радості в нас будуть кожного дня, дарованого Богом.