Дрю ув’язнили на два роки через його служіння Ісусу. Він читав історії про місіонерів, які попри своє ув’язнення постійно відчували радість, однак він визнав, що то був не його досвід. Дрю казав своїй дружині, що Бог обрав не ту людину для страждань за Нього. Натомість дружина відповіла: “Ні, я думаю, що Він не помилився з вибором. То була не випадковість”.
Ймовірно, Дрю добре розумів пророка Єремію, який вірно служив Богу, попереджаючи юдейський народ про Боже покарання за гріхи. Однак Божий суд ще не настав, і юдейські лідери побили Єремію та закували його в кайдани. Він скаржився Богу: “Намовляв [Ти] мене, Господи” (в. 7). Пророк вважав, що Бог не зміг його врятувати. Його слово “сталося… цілий день за ганьбу й посміховище” (в. 8). “Проклятий той день, коли я народився”, – сказав Єремія (в. 14). “Чого то з утроби я вийшов, щоб бачити клопіт й скорботу, і нащо кінчаються в соромі ці мої дні?” (вв. 14, 18).
Зрештою, Дрю звільнили, однак через це випробування він почав розуміти, що Бог, імовірно, обрав його через слабкість, як і пророка Єремію. Якби він та Єремія були сильними, то очевидно вони б очікували отримати похвалу за свій успіх. Втім, оскільки вони були слабкими, то вся слава за їхню стійкість належала Господу Ісусу (1 Кор. 1:26-31). Слабкість Дрю зробила його тим, кого міг використати Христос.
