Мері, хоч і працювала та самостійно виховувала дітей, рідко пропускала церковні богослужіння та групу з вивчення Біблії. Щотижня вона їхала на автобусі в церкву разом зі своїми п’ятьма дітьми і допомагала там прибирати.

Якось у неділю пастор сказав Мері, що деякі члени церкви приготували подарунки для її родини. Одне подружжя надало родині будинок зі зниженою ціною за оренду. Інше подружжя запропонувало їй роботу в їхній кав’ярні. Молодий чоловік подарував їй старий відремонтований автомобіль і пообіцяв бути її особистим механіком. Мері подякувала Богу за радість життя в громаді, яка прагне служити Богу та один одному.

Хоча не всі ми можемо виявляти таку щедрість, як церковна родина Мері, однак Божий народ покликаний допомагати один одному. За словами євангеліста Луки, віруючі в Ісуса “перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській” (Дії 2:42). Об’єднуючи свої ресурси, ми можемо разом допомагати нужденним, як це робили перші християни (вв. 44-45), і турбуватися один про одного. Свідоцтво Божої любові, проявленої через вчинки Його народу, може вести інших до рятівних стосунків з Ісусом Христом (вв. 46-47).

Ми можемо послужити іншим усмішкою чи добрим ділом. Ми можемо запропонувати фінансову допомогу чи молитву. Завдяки Божій праці в нас і через нас нам просто разом краще.