Коли я переїхала до Англії, звичне для мене американське свято подяки перетворилося на просто ще один четвер у листопаді. Хоча найближчими вихідними я все ж влаштувала свято, але мені хотілося бути з родиною та друзями. Втім ці бажання не були чимось унікальним для мене. Ми всі прагнемо бути з дорогими нам людьми на особливі події та свята. І навіть якщо ми щось святкуємо, нам все одно може когось не вистачати, або ми можемо молитись за примирення в родині.
У цей період мені допомогли молитви і розмірковування над біблійною мудрістю, у тому числі над однією з приповістей царя Соломона: “Задовга надія – недуга для серця, а бажання, що сповнюється, – це дерево життя” (Пр. 13:12). У цій приповісті, через яку Соломон висловлював свою мудрість, він вказав на ефект “задовгої надії”. Затримка чогось дуже бажаного може привести до гніву та болю. Якщо ж бажання здійснюється, воно подібне до дерева життя, яке дозволяє нам почуватися оновленими.
Деякі з наших бажань та сподівань можуть здійснитись та справдитись дещо згодом, а деякі лише у вічності. Яким би не було наше бажання, ми можемо довірити його Богу, знаючи, що Він нас любить. І одного дня ми возз’єднаємось з дорогими нам людьми в спільному святкуванні та в спільній подяці Господу (див. Об. 19:6-9).
