“Різдвяним ранком я чув дзвони” – це незвичайна різдвяна пісня за мотивами вірша, який Генрі Лонгфелло склав у 1863 році. Замість очікуваного свята і радості, текст пісні нагадує плач.
“Сумно мені від галасу свята
І серце моє туга охопила:
Який же тут мир, коли ненависть всюди?
Серед болю та зла як я святкувати буду?”
Однак потім плач змінюється надією, бо
“Не вмер Господь, не заснув, не сховався,
Зодягнувшись у тіло, Він на землю спустився;
В людині засяяло світло спасіння,
Повіки дано нам благовоління”.
Тема надії, яка народжується з плачу, помітна в багатьох біблійних псалмах плачу. Одним із них є Псалом 42. Він починається з того, що псалмоспівець скаржиться на погрози ворогів (в. 1), а Бог наче забув його (в. 2). Однак потім автор припиняє скаржитись і звертає свій погляд на Бога, Якого не до кінця розуміє, але Якому довіряє: “Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!” (в. 5).
У житті багато причин для плачу. Вони з’являються регулярно. Втім якщо ми з усім цим прийдемо до Бога надії, наш плач зміниться на пісню хвали, навіть якщо ми співатимемо крізь сльози.
