Коли мій чоловік був тренером баскетбольної команди нашого сина, він нагороджував гравців святковою вечіркою в кінці року і відмічав їхні досягнення протягом сезону. Один із наймолодших гравців, Дастін, підійшов до мене під час вечірки і запитав: “Хіба ми не програли сьогодні?”
“Так, програли, – відповіла я. – Однак ми пишаємось вами, бо доклали максимум зусиль”.
“Я знаю, – сказав він. – Однак ми програли, так?”
Я кивнула.
“Тоді чому я почуваюся переможцем?” – запитав Дастін.
Посміхаючись, я відповіла: “Бо ти переможець”.
Дастін думав, що через програш у грі він був невдахою, хоч і доклав максимум зусиль. Наша битва, як віруючих в Ісуса, не обмежується спортивним полем. Втім часто ми схильні сприймати тяжкий період у житті за відображення нашої гідності.
Апостол Павло підтвердив зв’язок між теперішніми стражданнями і нашою майбутньою славою, як Божих дітей. Віддавши Себе за нас, Господь Ісус і далі продовжує допомагати нам у битві з гріхом та робити нас подібними до Себе (Рим. 8:31-32). Хоча ми всі зазнаємо труднощів і гонінь, Божа непохитна любов допоможе нам усе витримати (вв. 33-34).
Будучи Божими дітьми, ми все одно іноді дозволяємо труднощам визначати нашу гідність. Втім нам гарантована остаточна перемога. Попри перепони в житті, ми все одно будемо переможцями (вв. 35-39).
