Поет, художник і друкар Вільям Блейк насолоджувався сорокап’ятирічним шлюбом зі своєю дружиною Катериною. Починаючи з дня весілля і до його смерті в 1827 році, вони завжди працювали разом. Катерина додавала кольорів до ескізів Вільяма. Їхній запал зберігався попри роки бідності та інші труднощі. Блейк продовжував малювати навіть в останні тижні свого життя, після того як погіршилось його здоров’я. Його останнім малюнком було обличчя дружини. Через чотири роки Катерина померла, тримаючи в руці один з олівців свого чоловіка.
Сильне кохання цього подружжя слугує відображенням любові, змальованій у книзі Пісня над піснями. Хоча цей опис містить натяки на шлюб, перші християни вважали, що він також вказує на незгасиму любов Ісуса до всіх Його послідовників. У Пісні сказано, що кохання “сильне… як смерть”. Це вражаюча метафора, оскільки смерть є неминучою дійсністю, яку люди мають пізнати (Пісн. 8:6). Сильне кохання, “немов… жар огню, воно полум’я” (в. 6). На відміну від звичного для нас полум’я, це полум’я не можна загасити. “Води великі не зможуть згасити кохання” (в. 7).
Хто з нас не прагне справжнього кохання? Пісня нагадує, що джерелом будь-якого прояву щирої любові є Бог. В Ісусі кожен із нас може пізнати глибоку і вічну любов, яка палає, наче полум’я.
