Одного ранку я сидів у своєму кріслі. З верхнього поверху до мене спустилась моя найменша дочка і одразу стрибнула мені на коліна. Я по-батьківськи її приголубив і поцілував у голову. Вона була задоволена. Однак потім вона зморщилась і недоброзичливо подивилась на мою чашку з кавою. “Тату, – урочисто оголосила дочка, – я тебе люблю, однак мені не подобається, як ти пахнеш”.

Моя дочка промовила це з цілковитою щирістю. Вона не хотіла образити мої почуття, однак вона відчувала спонуку щось мені сказати. Інколи нам варто вчиняти так само у своїх стосунках.

У 4-му розділі Послання до ефесян апостол Павло говорить, як нам треба ставитись один до одного, особливо за потреби сказати неприємну правду. “Зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного” (в. 2). Смирення, лагідність і терпіння мають служити підґрунтям у наших взаєминах. Плекання цих рис характеру допоможе нам бути “правдомовними в любові” (в. 15) і казати лише те, “що добре на потрібне збудування” (в. 29).

Нікому не подобається чути про свої слабкості та недоліки. Втім якщо ми починаємо неприємно “пахнути”, Бог може спонукати вірних друзів сповістити нам правду з благодаттю, смиренням та лагідністю.