У нещодавньому пості блогер Бонні Грей згадала момент, коли її серце охопив сильний смуток. “У найщасливіший період мого життя… я раптом почала відчувати приступи паніки і депресії”. Грей намагалася віднайти способи, як вгамувати свій біль, втім невдовзі зрозуміла, що самостійно нездатна з цим впоратись. “Я не хотіла, аби хтось поставив під сумнів мою віру; отже, я нікому нічого не говорила і просто молилась, аби моя депресія зникла. Однак Бог хоче зцілити, а не осоромити нас чи допускати, щоб ми ховалися від свого болю”. Грей віднайшла зцілення в Божій присутності; Господь був її якорем посеред бурхливих вод, що намагались її поглинути.

Якщо нас охоплює відчай, пам’ятаймо: Бог із нами і Він підтримає нас. У Псалмі 17 Давид прославив Бога за порятунок від ворогів. Він проголосив: “[Бог] простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих” (в. 17). Навіть у миті відчаю, коли здається, що він здіймається над нами, як хвилі в океані, Бог любить нас настільки, що простягне Свою руку і допоможе нам, привівши нас у “місце розлоге”, у місце миру й безпеки (в. 20). Якщо нам здається, що ми захлинаємось у життєвих труднощах, покладаймося на Бога, на наш притулок!