Я називаю це “зеленим дивом” і спостерігаю за ним щовесни ось уже п’ятнадцять років. Після зими трава у нашому дворі стає бура та запорошена. Випадковому перехожому вона може здатися загиблою. Сніг у штаті Колорадо випадає лише в горах, а на рівнинах клімат спекотний і навіть посушливий. Але кожної весни в кінці травня я вмикаю полив. Вода не б’є струмком, а тече повільно, постійно зволожуючи ґрунт. Через декілька тижнів бурий та сухий газон стає зеленим та пишним.

Зелена трава нагадує мені, яку важливу роль у житті віруючого відіграє підбадьорення. Без нього наша віра і дух можуть дійти до виснаження. Проте регулярне підбадьорення здійснює з душею та розумом справжнє диво. У Першому посланні до солунян апостол Павло наголошує на цій істині. Християни в Салоніках відчували занепокоєння та страх. Павло бачив, що їхня віра потребує підтримки. Тому він закликав їх сповіщати та навчати одне одного (1 Сол. 5:11). Він знав, що без цього їхня віра зів’яне. Павло відчув це на власному досвіді, тому що ті самі солуняни свого часу були підбадьоренням для нього самого. Сьогодні Господь дає нам таку можливість – підбадьорювати і підтримувати одне одного, щоб усім разом розквітати для Божої слави.