Неможливо було без сліз дивитись на оновлення статусу в соціальній мережі моєї подруги Ірини. У лютому 2022 року, лише за кілька днів після втечі з Києва, оточеної столиці України, вона опублікувала одну зі своїх старих фотографій, на якій після участі в змаганнях із бігу вона піднімає прапор своєї країни. “Усі ми в міру своїх сил та можливостей біжимо марафон під назвою життя. Давайте в ці дні пробіжимо його ще краще. З тим, що ніколи не помре в наших серцях”, – написала вона. У наступні дні я стежила за тим, як моя подруга продовжує свій забіг. Вона регулярно викладала повідомлення з проханнями про молитву і допомогу громадянам її країни, які страждають.
Слова Ірини надали в моїх очах нову глибину біблійному заклику з терпінням проходити боротьбу, “яка перед нами” (Євр. 12:1). Цей заклик слідує за описом в одинадцятому розділі “хмари свідків” – численних героїв віри, які зберегли вірність Господу, незважаючи на ризик для власного життя (Євр. 11:33-38). І хоча вони лише “здалека бачили” Божі обітниці (в. 13), їхнє життя було присвячене вічному – яке ніколи не помре.
Всі віруючі в Христа покликані жити з таким самим ставленням. Тому що шалом – мир і процвітання – Царства Божого варті того, щоб віддати заради них усе. А ще тому, що в нас є приклад Христа і Його сила, яка підтримує нас (Євр. 12:2-3).
