Ми з моєю подругою Сузі сиділи на прибережних валунах і дивилися на хвилі. Прикрашені пінними гребінцями, вони одна за одною розбивалися об каміння. “Люблю океан, – сказала Сузі. – Він весь час рухається, тому я можу дозволити собі нерухомість”.
Дехто з нас ніби почувається зобов’язаним знайти якесь виправдання тому, що вирішили відпочити від роботи. Адже відпочинок – це подарунок доброго Бога! Шість днів Він творив світ: творив світло, сушу, рослини, тварин і людей. А потім, на сьомий день, Він відпочивав (Бут. 1:31-2:2). У Десяти заповідях Бог виклав правила праведного життя, яке приємне Йому (Вих. 20:3-17). У тому числі була і заповідь пам’ятати суботу, день спокою (в. 8-11). У Новому Заповіті ми бачимо, як Ісус зцілив усіх хворих у місті (Мр. 1:29-34), а наступного ранку пішов у пустинне місце, щоб помолитися (в. 35). Наш Господь працював і відпочивав, подаючи нам приклад.
Ритм Божого забезпечення через роботу і запропонований Ним відпочинок звучить довкола нас. Посіяне весною, зростає влітку, дає плід восени та спочиває взимку. Ранок, день, вечір, а потім ніч. Бог визначив для нашого життя і працю, і спокій, подарувавши нам дозвіл на те й на інше.
