Під час відвідин Шотландської національної галереї я звернула увагу на живописну манеру та яскраві кольори однієї з багатьох картин нідерландського художника Вінсента Ван Гога “Оливкові дерева”. На думку багатьох істориків, на цей живопис його надихнув досвід Ісуса в Гефсиманському саду на Оливній горі. Втім мою увагу привернули маленькі червоні краплини фарби на полотні серед старовинних дерев.
Саме на Оливну гору (така назва походить через оливкові дерева на гірському схилі) Ісус пішов помолитись в ту ніч, коли, як Він казав учням, Юда мав Його зрадити. Ісуса переповнював біль від усвідомлення, що зрада призведе до Його розп’яття. Коли Він молився, “піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю” (Лк. 22:44). Страждання Ісуса в саду були видимі. Він готувався до болю та приниження від публічної страти, яка мала призвести до фізичного пролиття Його крові тієї Страсної п’ятниці.
Червоні краплі на живописі Ван Гога нагадують, що Ісус мав “багато страждати, і [що] Його відцураються” (Мр. 8:31). Хоча страждання було частиною Його історії, воно більше не переважає в картині. Перемога Ісуса над смертю змінює навіть наші страждання, роблячи їх частиною чудового пейзажу нашого життя.
