Сара втратила матір, коли їй було всього чотирнадцять років. Невдовзі вона та її брати і сестри втратили ще й дім, і стали безхатченками. Роками пізніше Сара хотіла забезпечити своїх майбутніх дітей спадком, який би передавався з покоління в покоління. Вона важко працювала, аби придбати будинок і забезпечити родину постійним житлом, домом, якого в неї ніколи не було.
Інвестування в будинок для майбутніх поколінь є проявом віри стосовно майбутнього, якого ще не видно. Бог звелів пророку Єремії купити землю якраз перед жорстокою облогою Єрусалима вавилонянами (Єр. 32:6-12). Божі настанови були незрозумілими для пророка, враховуючи, що невдовзі все майно народу буде конфісковано.
Однак Бог дав Єремії обітницю: “Як спровадив був Я все велике це зло на народ цей, так спроваджу на них все добро, яке провіщав Я про них” (в. 42). Пророча інвестиція в майно була фізичною ознакою Божої вірності в майбутньому поверненні ізраїльтян на батьківщину. Навіть попри жахливий напад Бог обіцяв Своєму народу, що мир повернеться, майно і будинки знову продаватимуться і купуватимуться (вв. 43-44).
Ми можемо покладатися на Божу вірність та “інвестувати” у віру. Хоча ми, можливо, не бачимо вирішення кожної ситуації, проте впевнені, що одного дня Бог все владнає.
