Цієї весни наше подвір’я атакували бур’яни, наче з “Парку юрського періоду”. Один із них був настільки великим, що я, намагаючись його вирвати, боявся, аби не травмуватись самому. Шукаючи в підсобному приміщенні лопату, щоб викопати бур’ян, я побачив, як моя дочка почала поливати його водою. “Навіщо ти поливаєш бур’ян?!” – вигукнув я. “Хочу побачити, наскільки великим він стане!” – з бешкетною посмішкою відповіла дочка.

Ми ніколи навмисно не поливаємо бур’яни. Однак я усвідомив, що іноді ми поливаємо “бур’яни” в духовному житті, потураючи бажанням, які перешкоджають нашому зростанню.

Апостол Павло пише про це в Посланні до галатів 5:13-26, де він показує різницю між життям за тілом і життям за Духом. Він каже, що саме лише виконання правил не звільняє життя від “бур’янів”. Натомість нам треба “ходити за духом”. Павло додає, що тільки постійне перебування з Богом звільняє нас від спокуси задовольняти “пожадливости тіла” (в. 16).

Повністю осягнути вчення апостола Павла непросто, однак мені подобається простота його проводу: якщо ми не хочемо зростання небажаних егоїстичних прагнень, нам треба плекати плід Духа, і тоді ми збиратимемо врожай благочестивого життя (вв. 22-25).