У жінки на ім’я Екува вкрали різьблену дерев’яну статую – домашнього божка. Вона заявила про це в поліцію. Ті провели розшукові заходи, знайшли якогось ідола і покликали заявницю на впізнання. “Ваш бог?” – запитав поліцейський. “Ні, – сумно відповіла вона, – мій бог набагато більший і красивіший за цього”.
Люди здавна намагалися надати форму своїм уявленням про божество, сподіваючись, що рукотворний бог зможе їх захистити. Ймовірно, тому дружина Якова, Рахіль, “покрала домових божків, яких батько мав” (Бут. 31:19). Але Бог не забрав своєї руки від Якова, незважаючи на те, що в його стані опинилися заховані боввани (в. 34).
Через деякий час із Яковом сталася надзвичайна подія. До нього прийшов “Муж” і боровся з ним усю ніч (Бут. 32:25). Перед сходом зорі Яків сказав: “Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене” (в. 27). Тоді незнайомець дав йому ім’я “Ізраїль” (Богоборець), а потім благословив (вв. 28-29). Яків назвав місце, де все це відбувалося, Пенуїл (Божий лик). “Бо, – говорив він, – бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя” (в. 30).
Єдиний істинний Бог нескінченно більший і незрівнянно прекрасніший, ніж усе, що могла уявити собі бідна Екува. Його неможливо вирізати з дерева, вкрасти чи сховати. Ісус навчав Своїх учнів звертатися до живого Бога так: “Отче наш, що на небі” (Мт. 6:9).
