Я знала, що після урагану в будинку не буде електрики (неприємне, але звичне явище в нашій місцевості), проте, входячи до кімнати, все одно інстинктивно простягла руку і клацнула вимикачем. Зрозуміло, нічого не сталося. Я, як і раніше, залишалася в темряві.

Цей досвід – очікування світла всупереч розумінню, що зв’язок із джерелом енергії порушено – нагадав мені про духовну істину. Ми часто чекаємо сили згори, не маючи зв’язку з її джерелом.

Апостол Павло писав до солунян про те, що його благовістя в них відбувалося не “тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням” (1 Сол. 1:5). Приймаючи Боже прощення, віруючі миттєво отримують доступ до сили Святого Духа у своєму житті. Ця сила виробляє в нас такі якості як любов, радість, мир і довготерпіння (Гал. 5:22-23), а також дає нам особливі здібності для служіння в церкві, включаючи вчительство, надання допомоги та управління (1 Кор. 12:28).

Павло попереджав своїх читачів, що вони можуть вгасити Духа (1 Сол. 5:19). Ми обмежуємо силу Святого Духа, ігноруючи Божу присутність або відкидаючи Його викриття (Ів. 16:8). Але ми не повинні жити у відриві від Нього. Божа сила завжди доступна Його дітям.