У 1982 році пастор Крістіан організував молитовні зустрічі по понеділках у Церкві святого Миколая в Лейпцигу. Багато років жменька молитовників збиралася, щоб просити в Бога миру. Вони не могли залишатися байдужими, думаючи про насильство, що поширилося по землі, і деспотичний режим у Східній Німеччині. Комуністична влада пильно стежила за церквами, але на ці збори не звертали уваги, поки їхня відвідуваність не зросла до того, що люди перестали поміщатися в залі й заповнили церковне подвір’я. А 9 жовтня 1989 року вже 70 тисяч демонстрантів взяли участь у мирному протесті. Близько шістьох тисяч поліцейських були готові відреагувати на будь-яку провокацію. Але все пройшло мирно і спокійно, проте історики вважають цей день переломним. Через місяць упала Берлінська стіна. Масштабні перетворення розпочалися з простих молитовних зборів.
Коли ми звертаємося до Бога і покладаємося на Його мудрість і силу, становище починає змінюватися. Подібно до Ізраїлю, закликаючи до Господа “в недолі своїй”, ми виявляємо, що Він здатний відповісти на найскладніші запитання (Пс. 106:28). Бог “змінює бурю на тишу… і землю суху – в джерело” (вв. 29, 35) . Той, до Кого ми молимося, посилає надію серед розпачу та красу серед руїн.
Саме Бог у свій час (а не в наш) здійснює перетворення. А ми беремо участь у Його праці своїми молитвами.
