Луїза була веселою, грайливою дівчинкою. Кожен, хто дивився на неї, посміхався. Але в п’ять років вона захворіла на рідкісну хворобу і померла. Її раптовий відхід був страшним ударом для Пітера та Дей-Дей, її батьків, а також для всіх нас, їхніх співробітників. Ми плакали разом із ними.
І все ж Пітер і Дей-Дей виявили дивовижну стійкість духа. Коли я запитав, як вони справляються зі скорботою, Дей-Дей відповіла, що їх утішає думка про те, де зараз знаходиться Луїза – в люблячих руках Господа Ісуса. “Ми радіємо за нашу дівчинку, якій настав час вирушити в небо, – сказала вона. – Бог дає нам благодать та силу долати горе і продовжувати робити те, що Він нам доручив”.
Дей-Дей знайшла втіху в характері Бога, Який відкрив Себе в Ісусі Христі. Біблійна надія – це більше, ніж простий оптимізм. Це повна впевненість, заснована на Божій обітниці, яку Він ніколи не порушить. Коли нам важко, ми звертаємося до істини, якою апостол Павло втішав віруючих, що тужили за своїми померлими друзями: “Коли-бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним” (1 Сол. 4:14). Нехай ця впевненість втішить нас і додасть сили всупереч усім скорботам.
