Коли Ксав’єр був учнем початкових класів, я привозила його до школи і забирала після занять. Втім одного дня все пішло не за планом. Я спізнилась. Під’їхавши до школи, я з відчайдушною молитвою в серці побігла до його класної кімнати і побачила Ксав’єра на лавці поряд із вчителем. Він сидів, обійнявши свій ранець. “Вибач мене, будь ласка. З тобою все добре?” Ксав’єр зітхнув. “Так, все добре, однак я дуже розізлився, що ти спізнилась”. Хіба можна його в чомусь обвинуватити? Я й сама гнівалась на себе. Я любила свого сина, однак знала, що ще багато разів розчарую його. Я також знала, що одного дня він може відчути розчарування Богом. Отже, завзято вчила його, що Бог ніколи не порушує Свої обітниці.

Псалом 32 спонукає нас радісно прославляти Бога за Його вірність (вв. 1-3), “бо щире Господнє слово, і кожен чин Його вірний” (в. 4). Кажучи про створений Богом світ, як про видимий доказ Його сили і надійності (вв. 5-7), псалмоспівець закликає “цілу землю” поклонитися Богу (в. 8).

Якщо плани руйнуються або нас підводять люди, ми схильні розчаровуватись у Бозі. Однак Він надійний, і ми можемо на Нього покладатись, тому що Його задум “навіки стоятиме” (в. 11). Ми можемо славити Бога, навіть якщо щось іде не так. Люблячий Творець підтримує все і всіх. Бог вічно вірний.