Був кінець робочого дня. Я сиділа в цілковитій тиші, а переді мною на столі знаходився ноутбук. Я мала б радіти через виконану того дня роботу, однак ні. Я втомилась. Мої плечі боліли від тягаря хвилювання через проблему на роботі, а мій мозок спустошився через роздуми про складні стосунки. Мені хотілось втекти від цього, і я міркувала, що подивитись ввечері по телебаченню.

Однак я закрила очі і прошепотіла: “Господи!” Я була надто стомлена, щоб ще щось додати. Уся моя змученість була висловлена в одному слові. Я одразу зрозуміла, що вона була направлена саме туди, куди треба.

“Прийдіть до Мене, – каже Ісус усім нам, змученим та обтяженим, – і Я вас заспокою” (Мт. 11:28). Це не заспокоєння завдяки гарному нічному сну. Це не відхід від дійсності завдяки перегляду телепередач. Це навіть не відчуття полегшення, коли проблема вирішена. Все це може слугувати гарним джерелом відпочинку, однак цей відпочинок є короткостроковим і залежить від наших обставин.

Натомість спокій, який дає Ісус, – вічний і незмінний. Він завжди добрий. Він дає справжній спокій нашим душам навіть посеред проблем, бо ми знаємо, що все перебуває під Його контролем. Ми можемо покладатись на Бога і слухатись Його, виявляти стійкість і процвітати навіть у складних обставинах.

“Прийдіть до Мене, – каже нам Ісус. – Прийдіть до Мене!”