Двір школи, в яку я ходив, був місцем, де розбишакуваті хлопці знущалися над тими, хто слабший або молодший. Я не раз ставав їхньою жертвою. Найгірше були не потиличники та стусани, а глузування: “Ну що, страшно? Хто в нас мамин синочок? І ніхто за тебе не заступиться!”

Мені справді було страшно і не без причини. Декілька разів побитий у минулому, я зовсім не хотів повторення цього досвіду. І як не боятися, якщо вам вісім років, а над вами знущається той, хто старший, більший і сильніший?

Коли вороги нападали на псалмоспівця, його реакцією був не страх, а впевненість у Бозі. Він знав, що зустрічає ці погрози не один. Ось його слова: “Зо мною Господь – не боюся нікого, що зробить людина мені?” (Пс. 117:6). Навряд чи в дитинстві я міг мати таку саму впевненість. Проте зараз, після багатьох років слідування за Господом Ісусом Христом, я твердо знаю, що Він сильніший за все, що викликає страх.

Так, загрози, з якими ми стикаємося, є реальними. Але боятися не варто. З нами Творець всесвіту, і цього більше ніж достатньо.